Булінг (цькування) відрізняється від сварки такими ознаками: систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності); умисні дії (злий умисел); владний дисбаланс між кривдником і потерпілим; відсутнє розкаяння у кривдника.
Форми насильства при вчиненні булінгу (цькування):
− фізичне
− економічне
− психологічне
− сексуальне
Булінг – це трьохсторонній процес, який має негативний вплив на всіх учасників цього процесу.
Учасники булінгу: кривдник (булер); потерпілий або мішень булінгу; спостерігачі.
У дітей, які стали мішенню булінгу, може проявлятись девіантна поведінка – схильність до правопорушень, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Наслідки булінгу для потерпілого (жертви) можуть бути: − Зниження якості навчання − Підвищення агресії та перенесення її на інших − Відсутність друзів, відсутність комунікативних навичок, усамітнення − Схильність до нервово-психічних розладів та депресії − Фізичне нездужання психосоматичного походження − Занижена самооцінка − Прояви девіантної поведінки
Наслідки булінгу (цькування) для кривдника(ниці): − проблеми у стосунках з однолітками та дорослими − надмірна агресія − прояви асоціальної поведінки − неблагополучне майбутнє − недостатня соціалізація − асоціальні риси особистості
Наслідки булінгу (цькування) для спостерігачів (свідків): − досвід безсилля перед владою натовпу чи сильнішого, сорому за свою легкодухість − відчуття безпорадності − депресивний стан чи перезбудження − небажання відвідувати заклад освіти.
Зараз ви ознайомитесь із реальним досвідом людей, які зазнали цькування.
Анна, 31 рік
На сьомому році навчання я перейшла до паралельного класу. Я була товстенькою і мене дуже дражнили через мою повноту. Казали, що я жирна, що я товстуха. Це робили хлопці, дівчата ж вважали, що я товста, отже у них менше конкуренції. Я нікому не жалілася — вирішила, що мені необхідно сильно схуднути. Я цього неймовірно хотіла. Це бажання перетворилося на манію. Я пила виключно воду, мінімально їла. Мама готувала мені їжу, а я її викидала. І на цьому підґрунті у мене розпочалася анорексія. Мене навіть хотіли покласти до психіатричної лікарні, але мама відмовилася.
Обговорення (варіанти рішення учнів)
Рішення, яке прийняли Анна та її сім’я
І тоді ми вирішили, що мені треба змінити клас. Я перейшла до іншого класу, де в мене з’явилася хороша подруга, а разом із нею — підтримка. Справи одразу пішли на поправку, я почала нормально харчуватися, у мене покращився настрій. Мої стосунки з колишніми однокласниками обірвалися назавжди. Зараз я заводжу лише таких друзів, які якимось чином перевірені, і я теж «люблю очима».
Дар’я, 27 років
За освітою я психологиня, три роки я пропрацювала психологинею у школі, де я спілкувалася з вчителями, батьками та дітьми — інакше кажучи, була медіаторкою. Згадую один яскравий епізод у своїй практиці. До десятого класу прийшла новенька дівчинка. На перший погляд, досить упевнена у собі. Але в класі був хлопчик нарцисичного характеру, який був авторитетом для групи і почав розпускати плітки про те, що в них з дівчинкою був сексуальний зв’язок. Група підтримала хлопця, у класі почали жартувати на цю тему. Це проявлялося як під час уроків, так і на перервах. Дійшло до групової ізоляції — дівчинка обідала окремо, щоби не провокувати жарти у свою сторону, вона починала виправдовуватися, що лише розпалювало бажання однокласників знущатися. І ось прийшла її мама й сказала, що знайшла на планшеті у дівчинки вкладку зі статтею про те, як покінчити з життям неболяче…
Рішення, яке було прийняте
Як виявилося згодом, стаття про суїцид була способом привернути увагу батьків. Способом, який спрацював. Після звернення батьків я почала спілкуватися і з дівчинкою, і з групою. Зрештою, саме спілкування з класом у присутності цієї дівчинки допомогло вирішити цю проблему. Але у таких ситуаціях усе потрібно робити дуже обережно, щоби не спровокувати прихований конфлікт. Має бути група викладачів, проінформованих у ситуації. Крім того, величезну роль відіграють спостерігачі. Якщо пробудити у них емпатію, допомогти усвідомити суть ситуації та якщо показати, що жертві справді боляче, то вони перейдуть на її сторону.
Притча «Скільки важить сніжинка?»
Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:
— Скільки важить одна сніжинка?
— Не більше, ніж нічого, — відповів він їй.
— Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, —
вела далі синичка. — Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була віхола, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Я нарахувала 7435679 сніжинок, які опустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що, як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї — гілка зламалася. — Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.
Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина. Я точно знаю, що хоча б раз, але кожен із нас завдавав образи іншим, навіть не помічаючи цього.
Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим «Усе, що хочете аби робили вам люди, те робіть їм і ви»