З полтавською землею життя поета поєднав так званий період «трьох літ» – 1843-1846, 1859 роки…
Щороку 9 березня ми вшановуємо нашого Пророка, пробудителя духу народного. Цей рік не став винятком.
Ім’я Тараса Шевченка стало символом України. До нього в українській художній літературі слово “Україна” майже не зустрічається.
У період найглибшого занепаду української нації, здавалося, сам Бог посилає Україні поета, чиє слово було наділено небувалою енергійною силою, здатною відродити цей дух.
За матеріалами всеукраїнської громадсько- політичної газети
"Зоря Полтавщини" Юлія ШАБЛЯ
Решетилівка
У Решетилівці Т.Г. Шевченко побував улітку 1845 року. “Дослідники переконані, – пише журналіст Л. Передерій, – що Тарас Шевченко знав про Решетилівку задовго до приїзду і дуже хотів у ній побувати. 1837 року в Петербурзі він познайомився з художником, який був родом з цього містечка, – Тимофієм Головнею.
У червні 1845 року Тарас Шевченко разом з Лук’яновичем зупинявся в Решетилівці на шляху до Полтави. А дальший шлях на Полтаву слався йому через місток на річці Говтві. На той час це було чимале містечко, що широко розкинулося на обох берегах тихоплинної річки. Там же – одразу за містком – знаходився й маєток О.В. Попова. Населення містечка складалося з 814 дворів, із них козакам належало 495, тобто близько 60 відсотків. Все інше населення містечка складалось із міщан, ремісників, купців, а також 800 ревізьких душ селян поміщика Попова.
Єдине мемуарне джерело, за яким підтверджується факт перебування Шевченка у Попова в Решетилівці це спогади сучасниці Т.Г. Шевченка вдови священика Христини Морозовської. Ці спогади були записані художником і фольклористом Порфирієм Мартиновичем. Морозовська загадує: “Йому було тоді літ 26. Лице було брите, тільки з маленькими вусами, волоси на голові темно-русі, в кружок підстрижені, роста невисокого. Він був веселий в обществі і шутник. Помню, що розказував, як був маленьким та вівці пас”. (Морозовська помилялася – на той час Шевченкові виповнилося 31 рік).
Є ще одне підтвердження перебування Т. Шевченка у Решетилівці. Це два малюнки, власноруч підписані художником “В Решетилівці”, які позначені 7 та 9 липня 1845 року. Ці малюнки об’єднані однією назвою, бо й відтворюють один і той же краєвид, побачений з різних точок.
У Решетилівці Тарас Григорович пробув недовго – два-три дні. Найбільше вірогідно, гостював він у маєтку місцевого поміщика Олександра Попова, у якого була розкішна бібліотека. На це вказує і Морозовська, яка бачила Шевченка у Попова.
Взагалі Шевченка вабили поміщицькі маєтки, де були багаті бібліотеки, архівні збірки, колекції малярських творів, і це, за словам професора Білоконя, “могло якоюсь мірою надолужити брак краєзнавчих музеїв”. Хоч його і приваблювали поміщицькі маєтки, але все ж поет і художник по цей бік стіни, він з трудовим народом”.
