Український поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у с. Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер ‒ Черкаська область) в родині дрібного поміщика. У роки навчання у Полтавській гімназії Михайло Старицький залишився круглим сиротою (1852) і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері Віталій Лисенко – батько відомого композитора Миколи Лисенка. Михайло і Микола були троюрідними братами і «зразу ж зійшлися душа в душу». Вони часто гостювали у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Михайло Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Михайла Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.
На час навчання в Харківському (1858 ‒ 1859) і Київському (з 1860) університетах Михайло Старицький і Микола Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Михайла Старицького українською мовою творів І. Крилова, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Огарьова, А. Міцкевича, Дж. Байрона, Г. Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п'єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Миколою Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам'яті Тараса Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку».
З 1864 року у Львові з’являються вірші Михайла Старицького у багатьох журналах. Оселившись у Києві, у 1871 році митець став організатором Товариства українських сценічних акторів, яке взялося за постановку драм рідною мовою. Для репертуару потрібні були нові твори, так були написані лібрето до народно-побутової оперети «Чорноморці», музична комедія «Різдвяна ніч» за повістю М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Ці театральні дійства, в супроводі чудової музики М. Лисенка, мали величезний успіх у глядачів.
Михайло Старицький перекладає на українську мову і власним коштом видає «Казки Андерсена», наступного року – «Байки Крилова», повість «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя та ін.
Продавши свій маєток, Михайло Петрович забезпечує фінансування професійної трупи з власних коштів, починає мандрівне життя режисера. Пише для театру відомі нам п’єси «Не судилось», «За двома зайцями», «Богдан Хмельницький», «Розбите серце», «Талан» та ін. Однак, тривала напружена праця знесилює митця фізично, а соціальна незахищеність театральної трупи – матеріально. У 1893 році через хворобу він залишає театр, та не полишає літературної діяльності. Пише драматичні твори «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Остання ніч», завершує прозову трилогію «Богдан Хмельницький», створює романи «Молодость Мазепы» та ін., береться за видання альманаху «Нова рада».
Помер митець у Києві 27 квітня 1904 року.
Comments